Home » Історія

Історія

      У грудні 2015 року виповнилося 95 років Київському транспортно-технологічному коледжу – одному з найстаріших вищих навчальних закладів України.

      За період свого існування наш навчальний заклад виріс з невеликої школи десятників, яка була переведена в 1920 р. зі Жмеринки в Київ. На базі цієї школи був створений Київський будівельний технікум залізничного транспорту, який знаходився на вулиці Саксаганського, 107.

      В 1922 році технікум переїхав на вулицю Чапаєва, 6 біля театру Опери та балету, де вже функціонував матеріально-господарчий технікум залізничного транспорту. За рік технікум одержав власну споруду за адресою Чапаєва, 5. Змінилась назва – технікум став школою будівельних майстрів залізничного транспорту. Викладачем технікуму за сумісництвом працював тоді і майбутній академік Євген Оскарович Патон.

      В кінці 20-х технікум став називатись – Київським будівельним технікумом залізничного транспорту, де начальниками були – Єфрем Степанович Харитинич (1928-1935, 1953-1954 ), Воробйов С.Т., Хоменко В.В., Караводін В.Є. (1936-1940), Любімов І.Н. (1940-1953).

      Влітку 1941 року технікум був евакуйований в м. Свердловськ (нині Єкатеринбург, Росія).

      Після звільнення Києва від німецьких загарбників уже за два тижні почався навчальний рік і для технікуму вирішили збудувати нову споруду. А поки в одному будинку розташувались три технікуми: електромеханічний, експлуатаційний і наш – будівельний. Був тут і гуртожиток – на 60 осіб, в основному для тих, що повернулись з евакуації, а також житло для викладачів трьох технікумів.

      1 вересня 1946 року навчальна база складалась із 10 навчальних аудиторій, слюсарної і столярної майстерні, був обладнаний навчальний полігон, спортивний майданчик, гараж для старенького ГАЗ-АА. За кілька років в сусідніх підвалах були обладнані ще 2 аудиторії. Для проведення занять з фізичного виховання технікум орендував спортзал ДСТ «Локомотив». Були обладнані приміщення для актового залу, бібліотеки з читальним залом, викладацької, канцелярії, їдальнї тощо. Було тісно, працювали у дві зміни. Початок роботи – о 8:00, кінець – о 22:30 і питання з будівництва нового навчального корпусу постало гостро, але до його вирішення керівництво Південно-Західної залізниці повернулось лише в 1951 році.

      Випускники технікуму в той час після закінчення одержували звання «технік-лейтенант залізниці і будівництва» з трьох спеціальностей:

  • «Вишукування і будівництво залізниць»;
  • «Будівництво мостів та інших штучних споруд»;
  • «Будівництво цивільних будівель і споруд».

      У перші повоєнні роки щодня студенти виконували роботи по 4-5 годин на прибиранні Хрещатика, відбудові зруйнованих будинків, розвантаженні вугілля з вагонів, вантаженню шпал і рейок на залізничному вокзалі.

      В січні 1952 року нашому технікуму були передані ІІІ і ІV курси відділення «Рух і вантажна робота на залізничному транспорті» і 2-х поверхова споруда у тимчасове користування. Після ліквідації залізничного управління в 1955 році директором технікуму знову працював Іван Ніканорович Любімов.

      Незабаром для будівництва технікуму був виділений будівельний майданчик, де зараз стоїть наш технікум по вул. Вінницькій, 10. На той час це була окраїна міста, дорога в бік Жулян була вузька і називалась Заміська. З обох сторін були приватні одноповерхові будинки, а на території двору технікуму – цегляний будиночок і звалище старих автомобілів. Зі східної сторони до нашої території підходив сад радгоспу «Совки». Планувалося, що поруч з навчальним корпусом буде побудовано гуртожиток і будинок для викладачів.

      Будівництво почалося в 1955 році і кожного дня на будівельний майданчик посилали навчальну групу, а в період практики там працювало до 40-50 студентів. В 1957 році будівництво основної споруди, майстерень, гаража і котельні було закінчено, а з 1 грудня 1957 року почались заняття в новому приміщенні. Це було велике свято. Ще були незручності, але ми були в своєму домі.

      З 1958 року почалося будівництво прибудови – актового і спортивного залу. З гуртожитку на Чапаєва нас змусили піти, тому на 4 і 5 поверхах правого крила корпусу розміщався гуртожиток, а на І поверсі обладнали кухню.

      У 1959 році відкрили відділення  «Будівництво тунелів і метрополітенів», де провідним  викладачем працював Ленець П.Т., підручники якого і зараз користуються популярністю, а з 1965 року – Вишняков П.Т. З цього ж 1958 року відкрилось ще одне відділення «Будівельної механіки», а технікум став називатись – Київський технікум транспортного будівництва.

      Після створення Міністерства транспортного будівництва СРСР було побудовано два гуртожитки по вул. Солом’янській, 20 і 20А.

      Восени 1965 року директором став Подруцький Георгій Іванович, який прийшов працювати в 1947 році і зарекомендував себе якнайкраще.

      База технікуму значно покращилася завдяки плідній праці Губінського А.Г. – полковника у відставці, «майстра на всі руки», який сам працював на всіх станках і ремонтував автомобілі. Були добудовані слюсарний і електромеханічний цехи, кузня, великий гараж.

      Закупили кілька автомашин і студентів стали навчати правилам дорожнього руху.

      У 1972 році начальником відділення «Будівельна механіка» став молодий викладач Луговий Віктор Якович, а з квітня 1976 року і по 2012 рік він – директор технікуму. Заступником з навчальної роботи став Коротюк Анатолій Володимирович.

     У цьому ж році була відкрита спеціальність «Маркшейдерська справа», де основними  викладачами стали досвідчені спеціалісти Долгов В.Г. і Грязнов О. А., який є і талановитим поетом.

      Після введення в 1971 році в навчальну програму занять з початкової військової підготовки (зараз-допризовній підготовці юнацтва) роботу полковників Винославського М.І., а з 1982 року – Кравченка В.Г. Київський обласний військкомат неодноразово відмічав відмінними оцінками, нагородженням Почесними грамотами і призами.

     З 1977 по 1990 рік при технікумі був організований Південно-Західний факультет інституту підвищення кваліфікації Міністерства транспортного будування, керований Москалюком К.О., через який щорічно проходили більше ніж 800 робітників міністерства.

       Кожна людина залишає після себе слід на землі. Ми з гордістю можемо сказати, що силами спеціалістів, підготовлених викладачами технікуму, побудовано багато залізничних ліній, мостів, тунелів, метрополітенів і будівельних споруд, відремонтовано безліч машин і механізмів. Все це наповнює нас гордістю і бентежать спогади, бо є нам чим пишатись і кого згадувати. Про все це ми розповідаємо на виховних годинах, на уроках та цікавих зустрічах з випускниками минулих років.

       Серед викладачів технікуму є люди, які віддали більше 40 років життя справі виховання і навчання майбутніх спеціалістів. Це Руденко Людмила Трохимівна – людина невгамовного темпераменту та невичерпної енергії, Молчанова Ванда Іванівна – ентузіаст цікавих позакласних заходів, гуртків художньої самодіяльності, Луговий Віктор Якович – директор технікуму, зусиллями якого педагогічний колектив заслужено отримував високу оцінку, неодноразово відзначений нагородами Міністерства освіти і науки України.

        За 96 років технікум підготував понад 25 000 спеціалістів, які добре себе зарекомендували в транспортному будівництві, в промисловості, у сфері управління залізничним і автомобільним транспортом, органах державної влади і депутатському корпусі всіх рівнів.

       У 20-30-х роках минулого сторіччя випускники технікуму брали активну участь в будівництві транспортних магістралей і закладали фундамент сучасної промислової індустрії нашої держави.

     В будівельних і проектних організаціях України і країнах СНД – Росії, Білорусії, Молдові, Узбекистані, Грузії, країнах Балтії випускники технікуму вважались висококваліфікованими спеціалістами, творчими особистостями, людьми вихованими у відповідності до вимог науково-технічного прогресу.

     Багато випускників після закінчення технікуму продовжували навчання у вищих закладах освіти – Національному транспортному університеті, Київському Національному університеті будівництва і архітектури, Дніпропетровському Державному технічному університеті залізничного транспорту, Національному технічному університеті України «Київський політехнічний інститут» тощо.

      Окремі випускники мають вчені ступені кандидатів і докторів наук і серед них – Ярмоленко М.Г. – доктор технічних наук, лауреат Державної премії, професор Київського Національного університету будівництва і архітектури, Шевченко Анатолій Дмитрович – випускник 1965 року (спеціальність “Будівництво мостів та інших штучних споруд”), доктор технічних наук, лауреат Державної премії України в галузях науки і техніки 2013 року, Національна академія наук України., Рассказов О.О. – кандидат технічних наук, Почесний будівельник України, Носов Г.І. – доктор технічних наук, професор КІБІ, Пономаренко О.І – кандидат технічних наук, доцент, Айвазов Ю.М.– доктор технічних наук, професор Національного транспортного університету та інші.

      На керівних посадах в багатьох підприємствах Укрзалізниці, Мостобуді, Метробуді працюють наші випускники різних років – Білоус М.В. – Голова правління дочірнього підприємства «Укргедезмарк» ВАТ «Київметробуд», м. Київ, Жижкун В.О. – голова об’єднання профспілок ВАТ «Київметробуд», Головатюк А.К. – начальник тунельного загону №4 ВАТ “Київметробуд”, Білик В.В.- заслужений будівельник України, головний інженер ЗАТ «Трансміст».

     Наші випускники продовжують традиції технікуму і своїх старших товаришів, ефективно виконуючі обов’язки керівників виробництва і ланок підприємств – майстрів і виконробів мостозагонів, тунельних загонів, технічних спеціалістів проектних та експлуатаційних транспортних організацій.

      В 1998 – 2013 роках технікум входив до навчального комплексу «Національна Академія Управління» із збереженням юридичної і фінансової самостійності і мав назву Київський технікум менеджменту транспортного будування.

      З 2013 року технікум став існувати як структурний підрозділ Київської державної академії водного транспорту імені гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного і отримав назву Київський транспортно–технологічний коледж.

      Значне пожвавлення темпів транспортного будівництва в останні роки розбудови незалежної України пред’являє додаткові вимоги до учбового процесу і організації практичного навчання на виробництві, а це в свою чергу потребує постійного вдосконалення учбових програм і планів, застосування сучасних педагогічних технологій і методичних розробок. Провідні викладачі технікуму використовують на уроках ділові та рольові ігри, ситуаційне навчання у вигляді диспутів і семінарів, впроваджують модульно-кредитну систему навчання і рейтингову систему оцінювання знань.

       Зараз в коледжі на денному і заочному відділеннях навчаються понад 700 студентів з шести спеціальностей і працюють більше 120 викладачів і співробітників.